З В І Т про екскурсію групи учнів старших класів Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського у період з 15. 06. по 23. 06. 2019 року

/Files/images/2019/Dresden2.jpg
З В І Т

про екскурсію групи учнів старших класів Ліцею № 1 імені Лесі Українки

міста Новограда-Волинського у період з 15. 06. по 23. 06. 2019 року.

Згідно з планом міськрайонної організації НСКУ, що був погоджений в управлінні культури облдержадміністрації та обласній раді, в процесі підготовки до відзначення 170-ї річниці від народження відомого українського академіка Олени Пчілки, 110-ї річниці від народження провідника ОУН Степана Бандери та 75-ї річниці трагічної загибелі знаного поета та історика Олега Ольжича, група ліцеїстів 9 - 11 класів у кількості шести осіб під керівництвом голови міськрайонної організації НСКУ, вчителя німецької мови Новоград-Волинського ліцею імені Лесі України відвідала Німеччину у період з 15 по 23 червня 2019 року. Цю подорож фінансово забезпечували частково батьки учнів, а частково було знайдено місцевих спонсорів, серед яких підприємці В.І. Перерва, О.М. Ющенко, А. Милик та інші. Подорож була гарно спланована. Ночівля була організована в хостелах, місця для проживання були заброньовані заздалегідь. Екскурсії для учнів у німецьких музеях були або безкоштовними, або білети для учнів становили половину вартості квитка для дорослих. Оглядові екскурсії по центральних частинах міст проводив учитель. Усі документи були підготовлені вчасно, після завершення подорожі з учнями та їхніми батьками проведена підсумкова нарада, аби визначити недоліки при подорожі та враження їх учасників. Група учнів старших класів після першої ночівлі в хостелі польського міста Краків, що розташоване на Віслі, оглянула центр цього старовинного міста. Краків було давньою столицею польських королів, нині він є історико-культурним центром західних слов’ян світового значення. У місті разом із його передмістями мешкає більше одного мільйона 200 тисяч жителів. Воно внесене до Світового списку культурних поселень ЮНЕСКО. Перша відома писемна згадка про Краків як про важливий торговельний ґрад походить із повідомлення арабського хроніста Ібрагіма ібн Якубавід 965 року. Після утвердження в Польщі християнства католицького обряду місто стає одним із центрів розповсюдження католицизму як релігії на західно- і східнословянських землях, протидіючи поширенню там православя, зокрема в Київській Русі й у Галицько-Волинському князівстві (територія сучасної України). Щонайменше від 1000 року в Кракові знаходилась резиденція римсько-католицького єпископа, а за панування Казимєжа Відновителя Краків став головною князівською резиденцією. Краківська центральна площа Ринок – найбільша площа середньовічної Європи. Площа Ринок – серце міста. Її прикрашають криті торгові Суконні ряди, готичний Марціанський костьол Діви Марії з унікальним вівтарем під п’ятьма високими колонами з яскравими вітражами роботи відомого нюрнберзького художника Файта Штосса; невеликий костьол Святого Войцеха; башта Ратуші, в підземеллях якої збереглися середньовічні кімнати тортур, а нині працюють театральна сцена і кав’ярня, – все це оточують прекрасні кам’яниці, кожна зі своєю давньою і цікавою історією. Посеред Ринку – пам’ятник Адаму Міцкевичу, під яким традиційно всі закохані домовляються про зустрічі. Група учнів сфотографувалася також біля міського театру, що має ім’я нашого земляка Юліуша Словацького, який народився на початку ХІХ століття в місті Кременці на Волині, згодом він став класиком польської літератури як визнаний поет і драматург європейського рівня. На початку ХХІ ст. Краків став офіційно за ініціативою ЮНЕСКО одним із культурних центрів Європи. На початку Другої світової війни із зайняттям Радянським Союзом західноукраїнських земель, саме емігранти зі Східної Галичини, а це десятки відомих західноукраїнських письменників, художників, скульпторів, інженерів, релігійних діячів і вчених, перетворили Краків на своєрідний центр українського життя.

Учителем зокрема було під час екскурсії підкреслено, що в роки війни Другої світової війни тут дислокувалася в глибокому тилу німецько-нацистських завойовників група радянських розвідників під керівництвом українського педагога з Катеринославщини Євгена Степановича Березняка, у подальшому начальника Головного управління шкіл Міністерства освіти України. Окрім розвідки у 1944-1945 роках дислокації військових корпусів та частин вермахту, група зуміла добути карту замінувань нацистами міста Кракова, внаслідок чого місто було збережено для нащадків. Про свою діяльність Євген Степанович Березняк написав згодом книги спогадів “Я голос”, “Пароль dum spiro”, “Операція “Голос”, що видані сімома мовами світу накладом понад 2 мільйони екземплярів. Відомий радянський письменник Юліан Семенов написав пригодницький твір “Майор Вихор” про діяльність групи “Голос” під керівництвом Євгена Березняка; за цією книгою було пізніше знято культовий фільм з однойменною назвою. Є.С. Березняк був кандидатом педагогічних наук, автором 6 монографій і понад сотні наукових статей з проблем управління школою, членом Української академії педагогічних наук. Знаний український педагог став Почесним жителем міста Кракова, його нагороджено урядом Польщі Партизанським хрестом і Срібним хрестом ордена “Віртуті мілітаре”. Указом українського Президента Євгену Березняку у 2001 році він удостоєний високого звання Героя України, також було присвоєне військове звання генерал-майора Збройних сил України. 2019 року славетному українцю виповнилося б 105 років.

Наступного дня 16 червня група прибула до міста Дрездена, відомого як давнє словянське поселення і давня столиця землі Саксонія, що налічує нині понад 600 тисяч мешканців. Дрезден розташований на річці Ельба і його називають за унікальну красу розбудови німецькими та італійськими архітекторами Флоренцією на Ельбі. Він відомий насамперед як місто готичної та барокової архітектури. У перший день учасники подорожі ознайомилися з центральною частиною міста, подивилися архітектурні пам’ятки, замок Цвінгер, церкву Святої Марії “Фрауенкірхе”, оглянули сучасні спортивні споруди, гуляли берегами річки Ельби, що має фантастичний вигляд у нічний час. Наступного дня учні відвідали скарбницю саксонських правителів під назвою “Ґрюнес Ґевьольбе”, де екскурсії для учнів є безплатними, здійснили невелику прогулянку міськими парками та скверами. Після чого виїхали після обіду 17 червня до міста Нюрнберг, що знаходиться на річці Регніц. Воно є адміністративним центром землі Середня Франконія. У місті мешкає понад 900 тисяч жителів, воно відоме з 10 століття як знаний торговий центр не лише Баварії, але й усієї Німеччини.

Коли у другій половині група прибула в місто Нюрнберг, що відоме своїми традиціями ремесел і ведення торгівлі, всі були налаштовані якнайшвидше познайомитися з цим баварським містом. У перший день учасники подорожі пішли гуляти центральними вулицями міста; вони взяли участь у міському народному святі біля замку “Кайзербург” та відвідали перлини готичного мистецтва середньовічної католицької Німеччини центральні собори Святого Лоренца та Святого Себальдіуса. Наступного дня учні вони оглянули меморіальний музей відомого німецького художника Альбрехта Дюрера, після чого побували в Германському музеї на екскурсії.

У другій половині 18 червня група від’їхала до Ауґсбурга, міста з 275 тисячами мешканців, адміністративної столиці Швабії, Воно розкинулося поблизу річки Дунай, на перетині річок Лех та Вертах. Місто Ауґсбург виникло як один із фортечних осередків на місці військового табору древніх римлян, які перебували на цих землях у ХV ст. до нашої ери. Саме місто отримало назву завдяки римському імператорові Августу, війська якого стояли гарнізонами тут, на перетині важливих торгових шляхів. Воно багато століть грало визначальну роль не тільки в історії Німеччини, але й усієї Європи. В Ауґсбурзі спочивають вічним сном наші земляки письменниця Ольга Косач (Олеся Зірка), яка народилася у Новограді-Волинському, та відомий український поет Освальд Бурґгардт (Юрій Клен). Увечері учні гуляли центром міста, що має свою чарівність. Учасники подорожі могли побачити численні давні будівлі, старі фонтани, древні храми в стилі готики, ренесансу, бароко, рококо і модерну. Серед них оглянули давню церкву Святої Анни й кафедральний собор Діви Марії, деякі інші храми.

А 19 червня відбулася поїздка до столиці Баварії міста Мюнхена, де нині мешкає понад 1 мільйон 350 тисяч жителів. Воно було засноване монахами-католиками у VIII столітті, згодом це поселення набуло в середні віки (історики називають 1158 рік) статус міста, що розташоване на річці Ізар. О 10 годині група була уже у Вільному Українському Університеті, його виникнення і становлення має свою історію. Сам університет був заснований 1921 року у Відні, потім перебрався до Праги. Була організована Рада, до якої вступили професори: Олександр Колесса, Станіслав Дністрянський, Іван Галицький, Володимир Старосольський, і два представники від Товариства журналістів та письменників: це були Олександр Олесь та Володимир Кушнір. Університет з самого початку поділявся на два факультети: філософський та правничий. Професорами у 1920-1930-х роках були: на філософському факультеті Дмитро Антонович, відомий знавець українського мистецтва, Іван Горбачевський хімік світового рівня, Дмитро Дорошенко, відомий історик України, Олександр Колесса, відомий етнограф і діяч української культури, Степан Рудницький, відомий географ України, Степан Смаль-Стоцький філолог, один з перших академіків Української Академії Наук у Києві. На правничому факультеті були: Станіслав Дністрянський, відомий знавець міжнародного права, кандидат в депутати до Віденського парламенту; Ростислав Лащенко – історик українського права, Михайло Лозинський, Олександр Одарченко – економіст, професор Варшавського університету – Володимир Старосольський, теорія права, Сергій Шелухін – дослідник українського права, Федір Щербина – статистик, член-кореспондент Російської Академії Наук. Першим ректором обрано було проф. О. Колессу. Тут навчався, а на початку 1930-х років працював Олег Ольжич. Після Другої світової війни УВУ перебрався до Мюнхена, де міська влада та уряд Баварії надавали йому постійно фінансову і матеріальну допомогу. Серед професорів університету працювали відомі українські вчені Юрій Бойко-Блохін, педагог Григорій Ващенко, мовознавець Володимир Державин, Павло Зайцев, Володимир Кубійович, Зенон Кузеля, Олександр Кульчицький, Іван Мірчук, Олександр Оглобин, історик Наталія Полонська-Василенко, Іван Раковський, Ярослав Рудницький, Вадим Щербаківський, Юрій Старосольський, Іван Кошелівець та інші. Нині цей університет є приватним, у ньому навчається 250 студентів не лише з України, але й з усієї Європи. Про це нам повідомила під час зустрічі ректор УВУ, професор Марія Пришляк. Варто зазначити, що наша група була першою учнівською групою з Житомирщини, яка відвідала Український Вільний Університет. У подарунок бібліотеці УВУ було нами передано книги наших краєзнавців, вчених та поетів Звягельщини, а також путівник музеєм Лесі Українки. Уся література була прийнята з вдячністю. Натомість українських учнів ознайомили з окремими оригіналами праць і листування відомих українців, що зберігаються у фондах бібліотеки. Є в університеті й листування краєзнавця Ніколауса Арндта з українськими вченими, викладачами навчального закладу.

Після обіду учні відвідали літню резиденцію баварських королів замок Німфенбург та англійський сад, відвідали міський цвинтар “Вальдфрідгоф”, де прикріпили до могили провідника ОУН Степана Бандери чорно-червоний прапор, гуляли центром баварської столиці, побували на Марієнплац та в церкві Фрауенкірхе, що дала назву центральній площі, архітектурному шедевру пізньої готики, що стала символом міста. У 1468 році було закладено перший камінь цього величного храму, що став фамільною усипальницею баварської королівської династії Віттельсбахів. Собор було збудовано під керівництвом архітектора Йорга фон Гальспаха, обидві стометрової висоти башти собору були споруджені в 1525 році. Учні помилувалися архітектурним оздобленням Старої та Нової ратуші з годинниками-курантами, іншими символами баварської столиці. Вони пройшли вулицями Мюнхена до річки Ізар, побачили дорогою багато історичних споруд і пам’ятників, серед яких будівлі найбільшого у світі Технічного музею та пам’ятник “залізному канцлеру” Німецької імперії Отто фон Бісмарку.

20 червня по обіді наша делегація відбула у Нижню Франконію, у містечко Візентхайд, де проживав наш земляк з Волині, колишній голова німецького товариства “Волинь” архітектор і журналіст Ніколаус Арндт. Його предки, які переселилися на Волинь у другій половині ХІХ століття, мешкали у нашому місті та поблизу нього. Ніколаус Арндт сприяв становленню проєкту міжнародного учнівського обміну між німецькою гімназією у Візентхайді та українською гімназією імені Лесі Українки у Новограді-Волинському. Після екскурсії населеним пунктом учні відвідали тамтешнє кладовище, на якому покоїться цей знаний історик і журналіст, патріот України й Німеччини. Членами делегації було висипано у верхній частині могили українську землю та посаджені на ній українські чорнобривці, які так любили етнічні німці. Потім делегація відвідала садибу родини Арндтів. Візентхайд також є родовим помістям графської родини фон Шьонборнів. Опісля була екскурсія маленьким населеним пунктом Пріксенштадтом, що отримало статус середньовічного міста ще у ХV ст. У старій частині містечка мешкає ледве 500 жителів, проте тут завжди багато туристів. Члени делегації мали змогу поласувати тутешніми фірмовими стравами, зробити власні фотосесії на фоні старих будівель і пейзажів. Ночували у селищі Бауденбах.

21 червня зранку наша делегація відбула у місто Вюрцбург, зробивши невелику зупинку у Візентхайді для закупівлі сувенірів та подарунків додому. Місто Вюрцбург розташоване на річці Майн, воно є столицею землі Нижня Франконія. Вперше місто згадується у 704 році, тривалий час воно було резиденцією єпископів, що носили титул єпископів-управителів Майнца, Вюрцбурга і Бамберга. Під час військових походів єпископ очолював армію, а в мирний час займався духовними справами та справами своїх підлеглих. У середині ХVІІІ ст. австрійський імператор подарував графу Лотару Францу фон Шьонборну землі в Закарпатті. Той відправив у нові помістя два полки своїх солдатів, що в мирний час займалися землеробством та ремісництвом. Разом з родинами й усім своїм селянським реманентом вони прибули в регіони Мукачевого, Берегового і Ужгорода, де насадили виноградні плантації, заклали німецькі колонії та збудували графу замки. В Ужгородському замку, що нині є історичним музеєм, зберігаються зроблені німецькими майстрами меблі, де вирізані силуети їхнього повелителя. Нині у Вюрцбурзі мешкає близько 135 тисяч жителів. Тут міститься відомий університет, ректором якого був знаний фізик Конрад Рьонтген. Учні оглянули фортецю Марієнберг, пройшли старим мостом через річку Майн, взяли участь у міському святі, відвідали музей історії Вюрцбурга, центральний собор, погуляли алеями Вюрцбурзької резиденції пам’ятки архітектури ЮНЕСКО європейського значення.

22 червня учні відвідали місто Ебрах, одну із резиденцій Вюрцбурзьких єпископів, помилувалися прекрасним собором і відкритою оранжереєю-садом троянд, оглянули інші архітектурні споруди. Після чого шлях проліг у місто Бамберг, що отримало, як і Рим, назву міста на семи пагорбах. Засновано воно було у VІІ столітті нашої ери, розташоване на річці Регніц. Нині місто є адміністративним центром Верхньої Франконії, тут мешкає близько 80 тисяч жителів. У 1993 році Бамберг було внесено у список Всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Це єдине німецьке місто із визначними архітектурними спорудами, яке не постраждало під час англо-американських бомбардувань у період Другої світової війни. Воно сьогодні відоме туристам також як і центр пивоваріння. Наша група відвідала центральний собор, де поховані римський папа Климент ІІ, імператор Німеччини Гайнріх ІІ і його дружина Кунігунда, яка тривалий час разом зі своїм чоловіком правила Німеччиною, а також баварський король Конрад ІІІ. Учні оглянули трояндовий сад, а також прогулялися центром міста до річки Регніц. Надвечір виїхали в сторону Польщі.

23 червня після сніданку група виїхала до України. І уже близько 19 години прибули до Новограда-Волинського. Наступного дня провели підсумкову нараду, присвячену подорожі, спільно з учнями й батьками. Які ж враження залишилися в ліцеїстів від подорожі?

Коханівська Юлія, 11 клас: Щоденні тривалі піші прогулянки туристичними вуличками запам’ятаються мені на все життя. Подорожі по великих містах Кракову, Дрездену, Нюрнбергу, Аугсбургу, Мюнхену доповнювалися подорожами по Бамбергу, Візентхайду, Пріксенштадту, Ебраху, що мають свою неповторну атмосферу. Я мала змогу перевірити свої знання з німецької мови.

Ляшук Ірина, 9 клас: Після поїздки до Німеччини у мене залишилося надзвичайно багато позитивних вражень та емоцій. Найкращі мої спогади пов’язані з містами Дрезден і Мюнхен. Мені сподобалась велика кількість зелених насаджень у парках і скверах та їх доглянутий вигляд. Я насолоджувалася прогулянкою мальовничим парком-садом Німфенбург, у якому колись була резиденція баварських королів. На території парку є багато водойм, де плавають лебеді, качки та сила-силенна риби. Місцеві жителі й відвідувачі парку піклуються про них і підгодовують. Ми відвідали багато пам’яток архітектури. Серед них не було жодної, що перебувала у занедбаному стані. Держава та місцева влада піклуються про їх збереження. На дорогах здебільшого немає “латок”. Під час їзди відчуваєш різницю між німецькими та українськими дорогами. Проте українські страви мені видаються значно смачнішими.

Шовковий Данило, 9 клас: Я зміг подивитися, оглядаючи музеї в Нюрнберзі й Мюнхені, як жили люди в середньовіччі, чим вони займалися. Наскільки відповідально ставилися до своїх обов’язків. Очевидно, це збереглося у них і донині.

Мітленко Яна, 10 клас: Німеччина і Польща це дійсно інший рівень життя. Обідали ми в кафе, але часом готували самі вечерю і сніданок у квартирах, що їх нам надавали господарі. Звичайно під час багатоденної подорожі було важко, але побачені пам’ятки історії та культури варті деяких незручностей.

Хмільовська Мирослава, 11 клас: Німеччина це країна, де немає нічого неможливого, у якій здійснюються, здається, усі мрії. Увесь час ця країна дивувала мене своїми історичними й культурними пам’ятками, вражала своїми казковими пейзажами, показувала мені гостинність свого народу... Візит до Німеччини подарував незабутні враження і роздуми, які залишаться надовго.

Іщенко Кристина, 9 клас: Мені найбільше сподобався Український Вільний Університет у Мюнхені. Його ректор пані Пришляк розповіла про історію закладу, де нині навчається 250 студентів, про відомих українських учених, що сприяли його становленню. Перебуваючи у чужій країні, вони здійснили подвиг, сформувавши знаний у всій Європі заклад вищої освіти.

Валентин Вітренко,

учитель німецької мови Ліцею № 1 імені Лесі Українки,

голова краєзнавчого осередку НСКУ

Кiлькiсть переглядiв: 44

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.