.JPG)
.jpg)
Наукова конференція в Німеччині
У період з 18 по 26 квітня цього року вчитель німецької мови НВК В.В. Вітренко та старшокласниця з цієї ж школи Анастасія Шуляк побували на запрошення наукового товариства етнічних німців Волині в містечку Нойдітендорф (Тюрінгія), де проходила науково-краєзнавча конференція. У ній взяли також участь учені-історики з Німеччини, Польщі та України. Учитель НВК виступив із доповіддю “Німецька школа в Новоград-Волинському повіті/районі у кінці ХVIII – на початку ХХ століття”, представлені матеріали виступу викликали зацікавленість у присутніх. Німецьке етнічне товариство оплатило проїзні квитки і проживання запрошеним. Окрім того, українським учасниками була запропонована цікава культурна програма під час їхнього перебування в Німеччині. З цього приводу хочеться надати слово наймолодшій учасниці конференції Шуляк Анастасії.
“Під час моєї подорожі до Німеччини я встигла відвідати низку міст і містечок, побачила там багато визначних місць і пам’яток історії, культури і природи, зробила чимало фотознімків. А ще насолодилася традиційними стравами німецької кухні. Більшість часу я мешкала у містечку Візентайд у будинку пані Тетяни Штебнер, яка родом з невеликого села Користь, що під Корцем. А також часто відвідувала будинок і родину колишнього голови товариства етнічних німців Волині пана Ніколауса Арндта, нині, на жаль, покійного. Його прадід тривалий час мешкав ще в ХІХ столітті у місті над Случчю. А син Петер Арндт перейняв на себе наш супровід в деяких екскурсіях. Три дні вдалося попрацювати у шкільній бібліотеці місцевої гімназії над своєю науковою роботою про лексичні одиниці, запозичені говіркою етнічних німців Волині з української, російської, польської мов та їдіш; роботу я готую в рамках Малої академії наук. Сподіваюся її закінчити до наступного року та вдало виступити.
Вразило в німецькій школі те, що там ніхто не веде мову про шкільну форму для учнів чи вчителів, бо це в Німеччині не головне. Основне там – отримати високі знання, аби вдало вступити до вишу. Авторитет гімназії з Візентайда досить високий у Баварії, про що свідчить факт навчання у ній також близько 20 учнів з різних країн світу. Приміщення школи є сучасним, воно має два спортивних зали і три спортивних майданчики, є два окремих поля для гри у фотбол і великий теніс. Школа забезпечена новим навчальним обладнанням і безкоштовними підручниками, має вдосталь різних наочних посібників та сучасні комп’ютери у всіх навчальних і службових кабінетах. Але мобільними телефонами під час уроків у німецькій гімназії, як і в українській, заборонено користуватися, як і курити на її території. У гімназії навчаються також учні четвертих класів місцевої реальної школи, аби краще влитися потім у колектив. При гімназії є інтернат та їдальня з повним набором посуду і різних столових приборів для їжі. Вчителі та адміністрація відзначаються діловитістю, щирістю і привітністю. Для себе я зробила чимало корисних висновків щодо переваг навчання в такій школі.
Вразила архітектура і велика кількість старих будівель. Ми побували на екскурсіях у Ґоті (Тюрінгія), Бамберзі, Ебраху, Нюбрнберзі, Пріксенштадті, Рюденгаузені (Нижня Франконія) та на підприємстві з виготовлення фруктових і лікувальних чаїв та приправ до страв в Абтцвінді, на якому працює понад 400 чоловік. Вражає те, що німці постійно намагаються утримувати свої будівлі і загалом населенні пункти в належному стані, не шкодуючи на це коштів. Можна було помітити, що чимало будинків проходять нині санацію та капітальний ремонт, постійно чистяться вулиці, пішохідні тротуари та дороги, тому там так мало можна побачити викинутого сміття. Немає його в численних скверах і парках, що є зонами відпочинку для людей.
А ще вважаю, що великого значення має досвід переходу Німеччини на нетрадиційні джерела електроенергії: сюди відносяться не лише “електичні вітряки” та сонячні батареї на полях, але й в самому Візентайді у четвертій частині будинків, як нам розповіли, за останні роки встановлено на дахах сонячні батареї. А три роки тому атомна електростанція в сусідньому місті Швайнфурті була виведена з експлуатації і нині ведуться підготовчі роботи з її демонтажу. Та й на підприємстві в Абтцвінді з’явилися уже автомобілі на електричних моторах, а в країні поступово обладнаються майданчики для технічного обслуговування таких автомобілів.
Загалом я вважаю, що подорож була цікава, змістовна і корисна для мене”.
В. В. Вітренко, А. Шуляк
Більше фото тут
.GIF)
Коментарi